Чому участь у житті онуків допомагає зберегти ясність розуму: результати дослідження вчених
Нове дослідження показало, що участь бабусь і дідусів у догляді за онуками допомагає зберегти пам'ять і когнітивну активність у літньому віці.
Турбота про онуків — це не тільки прояв ніжності та сімейної прихильності, а й своєрідне джерело життєвої енергії для людей похилого віку. Участь бабусь і дідусів у вихованні та повсякденному житті дітей здатне зміцнювати здоров'я мозку, допомагати зберігати ясність мислення й уповільнювати природні процеси когнітивного старіння. По суті, кожне спільне заняття з дитиною є своєрідним тренуванням пам'яті й інтелектуальних навичок, повідомляє Science Dialy.
Щоб підтвердити цю гіпотезу, вчені Американської психологічної асоціації звернулися до масштабних даних Англійського дослідження старіння. У вибірку увійшли майже три тисячі людей віком від п'ятдесяти років, середній вік яких становив 67 років. Протягом шести років, з 2016 до 2022 років, вони тричі проходили докладні опитування та когнітивні тести. Дослідники прагнули з'ясувати, наскільки активно люди похилого віку брали участь у догляді за онуками, як часто це відбувалося та які саме обов'язки вони брали на себе.
В аналіз включалися різні форми турботи: нічний нагляд за дітьми, допомога під час хвороби, участь в іграх і дозвіллі, супровід до школи або на гуртки, приготування їжі, допомога з домашніми завданнями та безліч інших побутових обов'язків. Порівняльні результати показали, що ті бабусі та дідусі, які регулярно включалися у процес догляду за дітьми, демонстрували вищі показники пам'яті та вербальної швидкості (здатності швидко знаходити потрібні слова, будувати зв'язкові пропозиції та підтримувати живу бесіду), ніж їхні однолітки, не залучені до такої діяльності.
Особливо яскраво ефект виявився у жінок. Бабусі, які брали участь у турботі про дітей, згодом стикалися з меншим когнітивним погіршенням, ніж ті, хто залишався осторонь цього процесу.
Керівник дослідження Флавія Черекеш зазначила: "Нас найбільше здивувало те, що сам факт участі у турботі про онуків виявився важливішим для когнітивного функціонування, ніж частота чи конкретні заняття". Вона наголосила на необхідності подальших досліджень, щоб підтвердити ці висновки, але вже зараз можна говорити про значущість самого досвіду залучення.
При цьому вчені звертають увагу на контекст: вплив турботи залежить від сімейних стосунків і умов. Добровільна участь у теплій атмосфері може приносити користь, тоді як догляд у стресових обставинах, коли людина відчуває обов'язок чи тиск, здатна мати протилежний ефект.
Таким чином, дослідження підтверджує, що добровільна участь у житті онуків може бути не тільки радістю для сім'ї, а й важливим фактором збереження інтелектуальної активності та душевної рівноваги у літньому віці.
Як раніше Dialog.UA повідомляв, австралійські дослідники, спираючись на дані двадцятирічних спостережень, дійшли висновку, що звичка регулярно вечеряти на самоті у літніх людей призводить до погіршення якості харчування, прискорює фізичну ослабленість організму та значно підвищує ймовірність розвитку деменції, це робить соціальний аспект спільних трапез важливим чинником збереження здоров'я та когнітивних функцій.
